Журнaлісткa рoзпoвілa прo нoву пaртію Дмитрa Ярoшa
З oдним з ниx у мeнe булa гaрячa супeрeчкa. Я прoпoнувaлa іншe — кoрoткe, з викликoм і зі смaкoм: «Люди Ярoшa». «Тo в чoму ж прoблeмa?» — щирo здивувaлaсь я. Я скaзaлa, щo якщo oсoбa зрaдить, рoзвaлиться лише наша організація, а ідея житиме далі. Ми довіряємо своєму лідеру, з яким воювали пліч-о-пліч, якого бачили в бою і у щоденній допомозі побратимам, навіть у тих випадках, коли вони з власної ініціативи вплутувались у банальний кримінал і на допомогу навряд чи заслуговували. І все. Нам довелося довго переконувати частину побратимів, які вважають, що потрібно орієнтуватись лише на ідею, а не на особу. Сьогодні окремі з них сміють називати Яроша зрадником. Так, ми люди Яроша. «Організація вождистського типу»? Журналістка і боєць Правого Сектору Олена Білозерська розповіла про нову партію Дмитра Яроша в статті «Люди Яроша». Чи мають право казати про поняття, що стосуються честі, люди, що самі не мають ні честі, ні совісті? Читайте также: Дмитро Ярош: на фронті «Хорват» і «Бєс» поводили себе як Герої, отримали поранення і контузії
17 января 2016 г., 19:05
Комментарии:
Просмотров: 843
По-перше, ми всі дуже балувані. Друга причина — якщо організація носить прізвище лідера, вона вже на майбутнє захищена від організованих зовнішніми силами «віджимателів бренду», рейдерів. Ми працюємо. Така організація житиме доти, доки її членство довіряє лідеру. Але нам вдалося його переконати. Звикли, що назву «Правий сектор» від початку знають УСІ. Ідея не має ні вуст, ні вказівного пальця, щоб сказати: «Ось ти сповідуєш мене правильно, а ти ні». Здається, саме у цей момент Ярош «здався». Ми маскуємось під інші підрозділи і старанно робимо вигляд, що нас на фронті немає — такі, на жаль, сучасні правила гри. Але саме явище «віджимання бренду» є настільки розповсюдженим, що жодна організація не застрахована від цього). Адже в програмі жодної політсили не написано: «Ми будемо торгувати Україною», там завжди пишуться різні привабливі речі. http://sectorpravdy.com Нещодавно Провідник виставив фотку, зроблену після нашого першого спільного бою, і в коментарях якийсь черговий фейсбучний конспіролог чи просто бот написав щось у сенсі, що це був ніякий не бій, а галімий піар на фото. Читайте также: Активісти ПС та Автомайдану символічно запалили у Києві шини на Грушевського
Зрозумійте: ми не прагнемо всім подобатись, та це й неможливо. Усе по-чесному. Але нічого не написала, бо навряд чи моє слово є авторитетним для ботів. Саме з ним у суспільстві асоціюємось ми і наш рух. Бути з нами чи ні — вирішувати вам. Війна триває, і наші хлопці — ті самі бойові 5-й і 8-й батальйони, що звуться тепер не ДУК, а УДА — воюють і далі, але вже таємно. То навіщо витрачати на них час? Ми не хочемо більше витрачати часу. Світ змінився, і якби Степан Бандера жив зараз — напевно можемо знати лише те, що він боровся б за УССД. Психологічну крапку у нашій дискусії поставив друг Вольф, сказавши: «Друже Провіднику, якщо у назві руху буде ваше ім’я, це покладе на вас більше відповідальності і примусить більше працювати». Я могла б написати, що була з ним у тому бою, і розказати купу подробиць. Казати правду легко й приємно. В нормальних умовах це досягається просто скаженими — часом, працею, грошима. Я зараз розкажу усім, якими аргументами апелювала до присутніх на закритій нараді. Тому — орієнтуємось на особу, якій довіряємо. Грошей на «розкрутку» нового «бренду» — як не мали, так і не маємо, і навряд чи будемо мати. (NB! І хто з нас має рацію, а хто ні — розсудить тільки історія. Ще третина нашої знаності у суспільстві — це військові подвиги наших хлопців: ДАП, Піски, Широкине. У цьому абзаці в жодному разі не натякаю на побратимів, що залишилися в ПС.